лінькуватий

ЛІНЬКУВА́ТИЙ, а, е, розм.

Трохи лінивий.

Там [у бекеті] зібралися лінькуваті козаки, службу справляли кепсько, з примусу, один навіть тікав, і його завернули назад (Ю. Мушкетик);

Антипко вагається, він хоча й бешкетливий, а лінькуватий (В. Дрозд);

// Сповнений лінощів; млявий, повільний.

О, це зовсім не той лінькуватий і великодушний співбесідник, що так розважав був Андрія (І. Багряний);

Лінькуваті очі сина ожили, загорілися цікавістю, йому, видно, дуже хотілося поговорити з батьком (Микита Чернявський);

Чужкрай виважив свого гостя лінькуватим і від того не так пильним, як важким поглядом (Д. Міщенко).

Значення в інших словниках

1. лінькуватий — лінькува́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. лінькуватий — див. ледачий  Словник синонімів Вусика
3. лінькуватий — -а, -е, розм. Трохи лінивий. || Сповнений лінощів; млявий, повільний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лінькуватий — ЛЕДА́ЧИЙ (який не любить, не хоче працювати), ЛІНИ́ВИЙ, ЛЕДА́ЩИЙ, ОПІ́ШНИЙ діал., ОПІШІ́ЛИЙ діал.; ЛЕДАЧЕ́НЬКИЙ розм., ЛЕДАЧКУВА́ТИЙ розм., ЛЕДАРКУВА́ТИЙ розм., ЛІНЬКУВА́ТИЙ (ЛІНКУВА́ТИЙ) розм., ЛІНИВЕ́НЬКИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. лінькуватий — ЛІНЬКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Трохи лінивий. Він був дуже багатий, лінькуватий, і служба в полку.. його не спокушала (Добр., Ол. солдатики, 1961, 44); // Сповнений лінощів; млявий, повільний. Нахаба-кіт неквапними лінькуватими кроками перейшов йому дорогу (Рибак, Час.. 1960, 96).  Словник української мови в 11 томах