лінькувато

ЛІНЬКУВА́ТО, розм.

Присл. до лінькува́тий.

Боксер знову лінькувато розплющив очі, почувши своє ім'я, але зразу ж таки й заплющив їх (В. Владко);

Згодом [залужани] втяглися в роботу, але працювали лінькувато (Григорій Тютюнник);

* Образно. Верби сахнулись врозтіч, спершу лінькувато, далі стрімкіше, полохливіше (В. Дрозд);

Внизу лінькувато плескотів широчезний Лиман, і протилежного берега не було видно (І. Білик).

Значення в інших словниках

1. лінькувато — лінькува́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. лінькувато — див. поволі  Словник синонімів Вусика
3. лінькувато — розм. Присл. до лінькуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лінькувато — ЛІНЬКУВА́ТО, розм. Присл. до лінькува́тий. Довговусі степовики.. лінькувато торгувалися з перекупками за дині (Панч, І, 1956, 63); *Образно. Сонце повагом, лінькувато підводилося з-за лісів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 212).  Словник української мови в 11 томах