лірницький
ЛІ́РНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до лі́рник.
— Ото б варто було послухать, як київські та черкаські філософи заспівають лірницьких пісень! (Н.-Лев., І, 1956, 420);
Перша частина [симфонії] після прологу побудована на темах, близьких до лірницьких наспівів і заплачок (Мист., 1, 1961, 23).
Словник української мови (СУМ-11)