мавка
МА́ВКА, и, ж.
1. Казкова лісова істота в образі гарної голої дівчини з довгим розпущеним волоссям; лісова німфа.
Мавки з зеленими косами гойдаються на березових гілках (Фр., IV, 1950, 473);
[Мавка:] Я — Мавка лісова. [Лукаш: ] А, от ти хто! Я від старих людей про мавок чув не раз (Л. Укр., III, 1952, 198);
На деревах мавки в русальну ніч позбиралися та й спробували були зачепити Михайлика, але хлопець того й не відчув, бо ж над закоханими навіть нечиста сила не владна (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 334);
*Образно. Та пісня шелестіла травкою, Торкнулась хвильки озерця, І тихо промайнувши мавкою, У наші увійшла серця (Ющ., Люди.., 1959, 55);
*У порівн. Ти снилась, морилась і мрілась, Як мавка в синьому диму (Мал., Звенигора, 1959, 163).
2. рідко. Те саме, що руса́лка; водяна німфа.
Ущухнуло море, і хвилі вляглися; Пустують по піні мавки (Греб., І, 1957, 83).
Словник української мови (СУМ-11)