мавпячий
МА́ВПЯЧИЙ, а, е. Прикм. до ма́впа 1.
Мавпячий сон дуже чуткий, при найменшому шарудінні вони прокидаються (Веч. Київ, 3 Х 1957, 4);
Плодами [баобаба] ласують мавпи, і тому баобаб називають мавпячим деревом (Фіз. геогр., 5, 1956, 139);
// Зробл., пошитий із хутра мавпи.
В неї мавпяча шубка і гроші, І лискуча машина, і дача… (Біл., Зигзаг, 1956, 25);
// Такий, як у мавпи (у 1 знач.).
Це був той самий [офіцер], що приїжджав до літака, — в’юнкий, миршавенький, а маленьким мавпячим лицем (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 124).
Словник української мови (СУМ-11)