магнат
МАГНА́Т, а, ч. Великий феодальний землевласник.
Мій краю прекрасний, розкошний, багатий! Хто тебе не мучив? Якби розказать Про якого-небудь одного магната Історію-правду, то перелякать Саме б пекло можна (Шевч., II, 1953, 30);
Жив він у.. ту нещасливу годину, як магнати польські загарбали Україну з людом, од Дніпра до Дністра (Стор., І, 1957, 163);
Критика звичок і побуту єпископів і магнатів переростає у Вишенського в критику феодалізму в різних його формах (Іст. укр. літ., І, 1954, 73);
// Великий капіталіст.
Жменька кріпосників-поміщиків, очолювана Миколою II, була при владі, в найтіснішому союзі з магнатами фінансового капіталу.. (Ленін, 25, 1951, 108).
Словник української мови (СУМ-11)