магнат
МАГНА́Т, а, ч.
1. Великий феодальний землевласник.
Мій краю прекрасний, розкошний [розкішний], багатий! Хто тебе не мучив? Якби розказать Про якого-небудь одного магната Історію-правду, то перелякать Саме б пекло можна (Т. Шевченко);
Князі й магнати, що перед тим мали дуже велику вагу і держали в своїх руках всю управу, тепер були зрівняні в правах з рядовою шляхтою (М. Грушевський);
І от підводиться Яголла, дочка магната молода. Вона до гетьмана підходить, і од ходьби вбрання шумить (В. Сосюра);
Хіба ви не скористалися в Бересті з православних симпатій магната Острозького, в добрах якого мій маєток канув би, мов крапля в морі (Р. Іваничук).
2. Представник великого промислового та фінансового капіталу.
Весь той позолочений культ найкраще виглядає у таких місцях, як замки герцогів, вілли голивудських [голлівудських] магнатів (У. Самчук);
// Голова монополії.
Газетний магнат. Мільйонні тиражі... Щодня його газети цитуються по обох боках залізної завіси... (П. Загребельний);
Стен, що був не лише князем, феодальним правителем, а ще й торгівельним магнатом, шанував комерційну таємницю (О. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)