мажордом
МАЖОРДО́М, а, ч.
1. заст. Старший служник у багатому панському домі; дворецький.
Вусатий мажордом вказав капітанові на сходи (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 8).
2. У Франкській державі V — VIII ст. — особа, що займала найвищу державну посаду.
Словник української мови (СУМ-11)