мажордом
МАЖОРДО́М, а, ч.
1. заст. Старший слуга в багатому панському домі; дворецький.
Вусатий мажордом вказав капітанові на сходи (О. Полторацький).
2. У Франкській державі V–VІІІ ст. – особа, що займала найвищу державну посаду.
Зміни в соціальній структурі франкського суспільства визначили політику наступника Піпіна Геристальського – мажордома Карла Мартелла (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)