маків
МА́КІВ, кова, кове. Прикм. до мак.
— Сей світ, як маків цвіт; як-то на тім буде! — каже було стара, похитуючи головою (Вовчок, І, 1955, 11);
В пітьмі ночі ходить сон Поміж хат, коло вікон. Розсипає маків цвіт Од порога до воріт (Черн., Поезії, 1959, 273);
Макове зерно; Макова олія.
Словник української мови (СУМ-11)