макітритися
МАКІ́ТРИТИСЯ, иться, недок., фам.:
◊ Голова́ макі́триться (макі́трилась і т. ін.) в кого, кому; У голові́ макі́триться (макі́трилось і т. ін.) в кого: а) про стан запаморочення в когось.
[Канупір:] Слухаєш-слухаєш його, аж голова тобі почне макітритись, а він сипе [сипле] та й сипе, як з мішка, як лопатою з засіка! (Кроп., II, 1958, 138);
б) про втрату здатності розумно, тверезо міркувати, сприймати щось.
[Катря:] Здурієш тут. Професор таке говорить на лекції, що в голові макітриться, нічого не розумієш, сидиш, як довбня (Мик., І, 1957, 131);
Світ макі́триться кому — про стан запаморочення в когось.
[Юда:] День у день промови, якісь темно-прозорі, наче прірва — аж світ макітрився мені від них! (Л. Укр., III, 1952, 138).
Словник української мови (СУМ-11)