мальовничий
МАЛЬОВНИ́ЧИЙ, а, е.
1. Який милує око; гарний, привабливий, красивий.
Розкішні западини та долинки, мальовничі тераси пишались, ніби закидані й застелені чудовими садками (Нечуй-Левицький, III, 1956, 12);
Мимохіть озирнешся, і мальовнича картина прикує тебе до місця (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 44);
Мальовниче, прекрасне Поділля, яке Леся Українка називала окрасою України, лежить між Дністром і Бугом (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 242);
// Який привертає увагу яскравістю барв, виразністю рухів і т. ін.; гідний бути намальованим.
Гвардійці в своїх мальовничих мундирах, реміснича челядь у полотняних куртках і фартухах, з засуканими рукавами стояли в рядах, із зброєю в руці (Іван Франко, VI, 1951, 156);
Спали запорожці в мальовничих позах зі зброєю напохваті (Олександр Довженко, I, 1958, 242).
2. перен. Образний, виразний (про мову, стиль і т. ін.).
Можна багато писати про художню принадність першої великої удачі Гончара —.. про лаконічну й точну, мальовничу й музикальну мову письменника, що переливається різними стилістичними барвами (Про багатство літератури, 1959, 171);
Типовим художнім прийомом героїчних та пригодницьких казок є привілля розповіді й мальовнича описовість подій (Народна творчість та етнографія, 2, 1957, 34).
Словник української мови (СУМ-11)