малярство
МАЛЯ́РСТВО, а, с.
1. Вид образотворчого мистецтва, що зображує фарбами предмети і явища реальної дійсності на полотні, дереві, папері, стіні тощо; живопис.
Похвалившись новими образами, Прокопович був дуже радий, що знайшов доброго цінувальника, котрий втямив високе.. малярство (Н.-Лев., III, 1956, 32);
Як звісно, малярство силкується при помочі ліній і красок.. передати нам чи то якусь частину дійсного світу (людське лице, сцену, край, образ) або якусь думку (Фр., XVI, 1955, 282);
Радянська влада заснувала художній інститут з факультетами малярства, скульптури, архітектури (Ю. Янов., І, 1958, 591);
Небайдужий до малярства, Уралов і сам деколи потроху малював, етюди його вихрились барвами яскравими, палаючими (Гончар, Тронка, 1963, 293).
2. Ремесло маляра (у 2 знач.).
Словник української мови (СУМ-11)