малярство
МАЛЯ́РСТВО, а, с.
1. Вид образотворчого мистецтва, що зображує фарбами предмети і явища реальної дійсності на полотні, дереві, папері, стіні і т. ін.; живопис (у 1 знач.).
Як звісно, малярство силкується при помочі ліній і красок .. передати нам чи то якусь частину дійсного світу (людське лице, сцену, край, образ), або якусь думку (І. Франко);
– Дуже люблю театр, розуміюся добре й на малярстві. Але чому міщанин доконче мусить бути дурним і обмеженим? (В. Підмогильний);
Хведорович-друкар не схотів би витрачати своїх коштів на навчання Гриня малярства (І. Огієнко);
Небайдужий до малярства, Уралов і сам деколи потроху малював, етюди його вихрились барвами яскравими, палаючими (О. Гончар);
Коли першого нашого вечора я довідався від Гоци, що існує така річ, як абстрактне малярство, довелося ним зацікавитися, аби не пошитися в дурні (Любко Дереш).
2. Ремесло маляра (у 2 знач.).
Він ніколи не ходив біля землі, хоч і не цурався роботи. Вмів косити, трохи знав бондарське ремесло – хлопчаком дві весни допомагав бондареві, любив малярство (Ю. Мушкетик);
Понад десять років трудиться на будовах столиці Галина Іванівна .. За цей час досконало оволоділа малярством, багатьох навчила цієї справи (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)