мамин
МА́МИН, а, е. Прикм. до ма́ма; належний мамі.
Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (Вас., II, 1959, 475);
Пам’ятайте, діти, всюди Вірну мамину науку. У ясне життя і в люди Мама вас веде за руку! (С. Ол., Вибр., 1959, 165).
◊ Ма́мин сино́к, ірон. — те саме, що мамі́й.
— Прості хлопці всі залишаться [на цілині], — гомонів він, складаючи у стовпець простирала. — А кручені паничі, мамині синки.., що цвітасто повдягалися на дорогу, швидко полиняють. Повтікають через місяць (Хор., Ковила, 1960, 44).
Словник української мови (СУМ-11)