1. Словник української мови в 11 томах

мамин

МА́МИН, а, е. Прикм. до ма́ма; належний мамі.

Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (Вас., II, 1959, 475);

Пам’ятайте, діти, всюди Вірну мамину науку. У ясне життя і в люди Мама вас веде за руку! (С. Ол., Вибр., 1959, 165).

◊ Ма́мин сино́к, ірон. — те саме, що мамі́й.

— Прості хлопці всі залишаться [на цілині], — гомонів він, складаючи у стовпець простирала. — А кручені паничі, мамині синки.., що цвітасто повдягалися на дорогу, швидко полиняють. Повтікають через місяць (Хор., Ковила, 1960, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мамин — ма́мин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. мамин — -а, -е. Прикм. до мама; належний мамі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мамин — МА́МИН, а, е. Прикм. до ма́ма. Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (С. Васильченко); Пам'ятайте, діти, всюди Вірну мамину науку. У ясне життя і в люди Мама вас веде за руку! (С. Словник української мови у 20 томах
  4. мамин — ма́мина до́нечка (до́ця). Зніжена, примхлива, розпещена дівчина. Ксеня не була маминою донечкою, вона мала й свої погляди і досить певний і своєрідний характер (С. Голованівський). ма́мин мізи́нчик, жарт. Наймолодша в сім’ї дитина. Фразеологічний словник української мови
  5. мамин — Ма́мин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мамин — Мамин, -на, -не Маминъ. Я маминих (чобіт) не взував, бо без підків і пришов. Чуб. V. 1126. Словник української мови Грінченка