мамин
МА́МИН, а, е.
Прикм. до ма́ма.
Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (С. Васильченко);
Пам'ятайте, діти, всюди Вірну мамину науку. У ясне життя і в люди Мама вас веде за руку! (С. Олійник);
Вибравшись на горище, я цiлував надщерблену татарську шаблю, видобуту з Днiстра ще маминим дiдом (Р. Андріяшик);
Повертайся, Андрiю, до маминих пампушок, до свого роботящого й тихого батька, з яким ти навiть не встиг попрощатись (П. Загребельний);
// Який належить мамі.
Оленка під маминим гребінцем стала покірно; вся в білому і сама бліда, з світлими очима і високо піднятими брівцями – як в тата (В. Барка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мамин — ма́мин прикметник Орфографічний словник української мови
- мамин — -а, -е. Прикм. до мама; належний мамі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мамин — ма́мина до́нечка (до́ця). Зніжена, примхлива, розпещена дівчина. Ксеня не була маминою донечкою, вона мала й свої погляди і досить певний і своєрідний характер (С. Голованівський). ма́мин мізи́нчик, жарт. Наймолодша в сім’ї дитина. Фразеологічний словник української мови
- мамин — Ма́мин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мамин — МА́МИН, а, е. Прикм. до ма́ма; належний мамі. Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (Вас., II, 1959, 475); Пам’ятайте, діти, всюди Вірну мамину науку. У ясне життя і в люди Мама вас веде за руку! (С. Ол., Вибр., 1959, 165). Словник української мови в 11 томах
- мамин — Мамин, -на, -не Маминъ. Я маминих (чобіт) не взував, бо без підків і пришов. Чуб. V. 1126. Словник української мови Грінченка