мамин
ма́мина до́нечка (до́ця). Зніжена, примхлива, розпещена дівчина. Ксеня не була маминою донечкою, вона мала й свої погляди і досить певний і своєрідний характер (С. Голованівський).
ма́мин мізи́нчик, жарт. Наймолодша в сім’ї дитина. Дитину називали маминим мізинчиком (З усн. мови); // Малий на зріст. Я на брата схожий і з обличчя, тільки звуся досі “мамин мізинчик”, бо я ніяк не росту (Ю. Яновський).
ма́мин сино́к. Розпещений хлопчик або юнак. Гайдамаки з “маминих синків”, товпилися біля буфету, шелестячи в руках нерозрізаними аркушами “керенок”, брали, що тільки в око впадало (А. Головко); — Прості хлопці всі залишаються (на цілині),— гомонів він (провідник), складаючи у стовпець простирала.— А кручені паничі, мамині синки та доньки, що цвітасто повдягалися на дорогу, швидко полиняють. Повтікають через місяць (А. Хорунжий).
смокта́ти ма́мину ци́цю, ірон. Бути дуже малим. — А ти мене не вчи! — раптом скипів Оксен.— Ти ще мамину цицю смоктав, коли я ферму організовував (Григорій Тютюнник).
Значення в інших словниках
- мамин — ма́мин прикметник Орфографічний словник української мови
- мамин — -а, -е. Прикм. до мама; належний мамі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мамин — МА́МИН, а, е. Прикм. до ма́ма. Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (С. Васильченко); Пам'ятайте, діти, всюди Вірну мамину науку. У ясне життя і в люди Мама вас веде за руку! (С. Словник української мови у 20 томах
- мамин — Ма́мин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мамин — МА́МИН, а, е. Прикм. до ма́ма; належний мамі. Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (Вас., II, 1959, 475); Пам’ятайте, діти, всюди Вірну мамину науку. У ясне життя і в люди Мама вас веде за руку! (С. Ол., Вибр., 1959, 165). Словник української мови в 11 томах
- мамин — Мамин, -на, -не Маминъ. Я маминих (чобіт) не взував, бо без підків і пришов. Чуб. V. 1126. Словник української мови Грінченка