маневрування
МАНЕВРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. маневрува́ти.
Нестачу зброї партизани намагалися перекрити несподіваними наскоками, захопленням ініціативи бою і вмілим маневруванням (Панч, І, 1956, 322);
Боротьба проти союзного імперіалізму не може означати принципіальної відмови від тактики поступок як засобів стратегічного маневрування (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 41);
Всі ці турботи нагадували велику битву, де було маневрування технікою в гігантських, державних масштабах (Руд., Остання шабля, 1959, 465).
Словник української мови (СУМ-11)