манто
МАНТО́, невідм., с. Широке жіноче пальто, переважно хутряне.
В цю мить двері [вагона] з гуркотом відсунулись, і на порозі він бачить в розкішному котиковому манто молоду жінку (Досв., Вибр., 1959, 206);
Стояла жінка.. в червоному драповому манто (Смолич, Театр.., 1946, 31).
Словник української мови (СУМ-11)