марганець

МА́РГАНЕЦЬ, нцю, ч. Крихкий тугоплавкий метал сріблясто-білого кольору, який у природі зустрічається в сполуках.

Головні родовища марганцю — Нікопольське на Україні й Чіатурське в Грузії (Ек. геогр. СРСР, 1957, 36);

Марганець, як і кремній, підвищує міцність і твердість сталі, але зменшує пластичність (Токарна справа.., 1957, 54).

Значення в інших словниках

1. Марганець — Ма́рганець іменник чоловічого роду місто в Україні  Орфографічний словник української мови
2. марганець — [марганеиц'] -н'ц'у, ор. -нцеим, м. (на) -н'ц'і  Орфоепічний словник української мови
3. марганець — -нцю, ч. див. Манган.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. марганець — Манган  Словник чужослів Павло Штепа
5. марганець — МА́РГАНЕЦЬ, нцю, ч. Хімічний елемент з атомним номером 25, сріблясто-білий крихкий метал; манган. Уведення в кобальт заліза, марганцю та інших домішок спричинює суттєву зміну анізотропії (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. марганець — ма́рганець (від нім. Manganerz – марганцева руда) хімічний елемент, символ Mn, ат. н. 25; сріблясто-білий крихкий метал. Застосовують головним чином у металургії, є також складовою частиною мікродобрив.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. Марганець — М. у Дніпропетровській обл.; 55 тис. мшк.; підприємства машинобудівної, деревообробної, легкої, харчової промисловості, будівельних матеріалів; найбільший у Європі центр видобутку і збагачення марганцевих руд. Заснований в 1886, статус м. з 1938.  Універсальний словник-енциклопедія