маринований
МАРИНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до маринува́ти.
Ви вже бачите цього коропа або фаршированим, або маринованим, або просто смаженим (Вишня, II, 1956, 246);
// У знач. прикм.
Почуваю себе добре, хоч вчорашній обід був для мене незвичайним: сардини, балик, мариновані карасі (Коцюб., III, 1956, 309);
Для закуски часто подають варені, солоні й мариновані гриби (Укр. страви, 1957, 49);
// марино́вано, безос. присудк. сл.
Театр понад два тижні баламутив публіку, обіцяючи виставу п’єси "Украдене щастя", а це вийшло тому, що цю п’єсу разом з іншими конкурсними п’єсами 9 місяців мариновано в "Руській бесіді" (Фр., XVI, 1955, 204).
Словник української мови (СУМ-11)