масивний
МАСИ́ВНИЙ, а, е.
1. Який має велику масу (у 1 знач.), об’єм.
Над здоровим ставком внизу червоніли стіни масивної сахарні, неначе твердині (Н.-Лев., III, 1956, 230);
Були тут головно статечні постаті, деякі обтяжені роками й масивними золотими ланцюгами від годинників (Фр., VI, 1951, 223);
Посередині троє масивних дверей, оббитих темною цератою (Мик., І, 1957, 359);
// Великий, важкий (про людину, тварину або частину тіла).
Своєю масивною фігурою заступає [Гамалія] стежку (Тют., Вир, 1964, 423);
Масивні коні.. Мотуззя рвали, пруги шлей (Бажан, Вибр., 1940, 50);
Круглолиций, з міцно стиснутими губами й круглим масивним підборіддям, він був тут у камері уособленням сили, мудрості й спокою (Збан., Єдина, 1959, 250).
2. Який займав велику площу; суцільний.
Сама вершина Ай-Петрі складена з масивних рифових вапняків (Геол. Укр., 1959, 605);
Туберкульоз легень зустрічається у вигляді масивного або розсіяного ураження легеневої тканини (Хвор. дит. віку, 1955, 243).
Словник української мови (СУМ-11)