масно
МА́СНО. Присл. до масни́й.
Натертий паркет масно блищав і пахнув сосновим лісом (Собко, Матв. затока, 1962, 96);
Сонце припікало. Воронки, що вранці масно чорніли по полю, вже давно посіріли, пожухли (Гончар, III, 1959, 392);
Удобриш землю масно, вродить вона рясно (Рад. Укр., 7.IV 1961, 2);
— Сідай, сідай, синашу! — масно заговорив Жежеря (Речм., Весн. грози, 1961, 139);
Корж масно посміхнувся (Добр., Тече річка.., 1961, 154).
Словник української мови (СУМ-11)