масно
МА́СНО.
Присл. до масни́й.
Натертий паркет масно блищав і пахнув сосновим лісом (В. Собко);
Сонце припікало. Воронки, що вранці масно чорніли по полю, вже давно посіріли, пожухли (О. Гончар);
Удобриш землю масно, вродить вона рясно (прислів'я);
Вода масно виблискувала й була нерухомою (Г. Пагутяк);
– Сідай, сідай, синашу! – масно заговорив Жежеря (В. Речмедін);
Дробот i розповiдав якогось соромiцького анекдота. Вiн масно посмiхався своїми великими товстими губами (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)