мац
МАЦ, виг. Уживається як присудок за знач. мацну́ти.
Кинувсь пан Пістряк… хап, хап! мац, мац! — нема дверей, та й клямки не налапа (Кв.-Осн., II, 1956, 214);
— Де ж ти його [картуз] загубив, роззяво? — накинувся на нього Тимко. — А хіба ж я знаю? Біг-біг — мац, а його нема (Тют., Вир, 1964, 47).
Словник української мови (СУМ-11)