маєстат
МАЄСТА́Т, у, ч., зах. Велич, величчя.
А сонце звільна, велично і супокійно виринало в своїм маєстаті (Фр., VII, 1951, 149);
[Голос покликача:] Оскаржений, що сам себе зве Парвус, образив тяжко маєстат святині і через те утратив право слова (Л. Укр., II, 1951, 531).
Словник української мови (СУМ-11)