мебельник

МЕ́БЕЛЬНИК, а, ч. Те саме, що мебля́р.

Лелекач був добрим майстром-мебельником (Томч., Закарп. опов., 1953, 192);

// Торговець меблями.

Значення в інших словниках

1. мебельник — ме́бельник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мебельник — -а, ч. Спеціаліст, який виготовляє, ремонтує або оцінює меблі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мебельник — МЕБЛЯ́Р (майстер, який виготовляє меблі; робітник меблевої промисловості), МЕ́БЕЛЬНИК, МЕБЛЬОВИ́К (робітник меблевої промисловості). Будинок цей звів колись..  Словник синонімів української мови