мебельник
МЕ́БЕЛЬНИК, а, ч. Те саме, що мебля́р.
Лелекач був добрим майстром-мебельником (Томч., Закарп. опов., 1953, 192);
// Торговець меблями.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мебельник — ме́бельник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мебельник — -а, ч. Спеціаліст, який виготовляє, ремонтує або оцінює меблі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мебельник — МЕБЛЯ́Р (майстер, який виготовляє меблі; робітник меблевої промисловості), МЕ́БЕЛЬНИК, МЕБЛЬОВИ́К (робітник меблевої промисловості). Будинок цей звів колись.. Словник синонімів української мови