медичний
МЕДИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до медицини (у 1 знач.).
Професор — медичне "світило". Старий, поважний.., але не дуже неприступний (Л. Укр., III, 1952, 719);
Наталя безпорадно озирнулась. Її медичні знання були вичерпані (Донч., VI, 1957, 11);
— Молода? — Молода, дівчина. Позаторік закінчила медичний інститут у Києві (Головко, II, 1957, 576);
// Стос. до діяльності лікаря; лікарський.
Він [лікар] веде боротьбу з темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до інтелігента, організує дешеву медичну поміч… (Коцюб., І, 1955, 172);
Володька Беркут був недокрівний, кволенький і дивно, як його не забракували на медичному огляді під час прийому до [військової] школи (Добр., Ол. солдатики, 1961, 54);
// Який застосовується в лікуванні; лікувальний.
Медичні препарати;
// у знач. ім. меди́чний, ного, ч., розм. Медичний інститут.
А чи так багато глузду в тому, що вона ось поїде оббивати пороги в медичний? (Гончар, Тронка, 1963, 176).
∆ Меди́чна сестра́ — особа, яка належить до середнього медичного персоналу в лікувальних закладах.
Швидко, майже без слів працювали лікар і медичні сестри (Жур., Вечір… 1958, 257).
Словник української мови (СУМ-11)