медоточивий
МЕДОТОЧИ́ВИЙ, а, е, заст. Облесливий, нудотно-солодкий.
А словами, Медоточивими устами Цілуються і часу ждуть, Чи швидко брата в домовині З гостей на цвинтар понесуть? (Шевч., II, 1953, 289);
Князь кинувся, мов голий у кропиві. Та генерал немов того й не бачив І далі лив слова медоточиві (Фр., XII, 1953, 358).
Словник української мови (СУМ-11)