межувальник

МЕЖУВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що межови́к.

Не звеселив Романа й межувальник, якого прислала контора (Панч, II, 1956, 407).

Значення в інших словниках

1. межувальник — межува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. межувальник — -а, ч. Те саме, що межовик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. межувальник — МЕЖУВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що межови́к. Не звеселив Романа й межувальник, якого прислала контора (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
4. межувальник — ЗЕМЛЕМІ́Р (фахівець з межування землі та землевпорядкування), МЕЖУВА́ЛЬНИК, МЕЖОВИ́К, МІ́РНИК розм. Як настала радянська влада і ділили землю, громада обрала його за землеміра (В. Кучер); Не звеселив Романа й межувальник, якого прислала контора (П.  Словник синонімів української мови