межувальник

межува́льник

-а, ч.

Те саме, що межовик.

Значення в інших словниках

1. межувальник — межува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. межувальник — МЕЖУВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що межови́к. Не звеселив Романа й межувальник, якого прислала контора (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
3. межувальник — ЗЕМЛЕМІ́Р (фахівець з межування землі та землевпорядкування), МЕЖУВА́ЛЬНИК, МЕЖОВИ́К, МІ́РНИК розм. Як настала радянська влада і ділили землю, громада обрала його за землеміра (В. Кучер); Не звеселив Романа й межувальник, якого прислала контора (П.  Словник синонімів української мови
4. межувальник — МЕЖУВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що межови́к. Не звеселив Романа й межувальник, якого прислала контора (Панч, II, 1956, 407).  Словник української мови в 11 томах