межування

межува́ння

-я, с.

Дія за знач. межувати 1).

Значення в інших словниках

1. межування — межува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. межування — МЕЖУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. межува́ти 1. Минув рік-другий – і знову панські лани заколосилися житом-пшеницею .. А після того незабаром почалося й межування (Панас Мирний); – Завтра, як тільки зійде сонце, почнемо нове межування. Хай кожен приносить на поле свої знаки (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
3. межування — Межува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. межування — МЕЖУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. межува́ти 1. Минув рік-другий — і знову панські лани заколосилися житом-пшеницею.. А після того незабаром почалося й межування (Мирний, IV, 1955, 241); — Завтра, як тільки зійде сонце, почнемо нове межування.  Словник української мови в 11 томах
5. межування — Межува́ння, -ня с. Межеваніе.  Словник української мови Грінченка