межуватися

МЕЖУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. розм. Відділятися, проводячи межі між земельними ділянками.

Селяни межувались;

// Відділяти себе від кого-небудь.

А все ж снопом не межувалися: подруги, як рідні вони — ні одна вже не злукавить (Головко, II, 1957, 243).

2. тільки 3 ос., перен. Те саме, що чергува́тися.

На його загостреному знизу обличчі межуються і пошана до Мірошниченка, і якась інша, більш потайна думка (Стельмах, II, 1962, 18).

3. з чим, рідко. Те саме, що межува́ти 2.

Од самого берега Росі, на південь, де Канівський повіт межується з Звенигородським, починається такий рай, якого трудно знайти на Україні (Н.-Лев., II, 1956, 27).

4. Пас. до межува́ти 1.

Значення в інших словниках

1. межуватися — межува́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. межуватися — -уюся, -уєшся, недок. 1》 розм. Відділятися, проводячи межі між земельними ділянками. || Відділяти себе від кого-небудь. 2》 тільки 3 ос., перен. Те саме, що чергуватися. 3》 з чим, рідко. Те саме, що межувати 2). 4》 Пас. до межувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. межуватися — МЕЖУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. розм. Відділятися, проводячи межі між земельними ділянками; // Відділяти себе від кого-небудь. А все ж снопом не межувалися: подруги, як рідні вони – ні одна вже не злукавить (А. Головко). 2. тільки 3 ос., перен.  Словник української мови у 20 томах
4. межуватися — МЕЖУВА́ТИ (бути територіально суміжним; мати спільну межу, кордон), ГРАНИ́ЧИТИ, МЕЖУВА́ТИСЯ, ПРИМИКА́ТИ, ПРИЛЯГА́ТИ, ПРИГОРТА́ТИСЯ розм., ПРИТИКА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. межуватися — Межува́тися, -жуся, -єшся гл. Размежевываться.  Словник української мови Грінченка