межуватися
МЕЖУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. розм. Відділятися, проводячи межі між земельними ділянками.
Селяни межувались;
// Відділяти себе від кого-небудь.
А все ж снопом не межувалися: подруги, як рідні вони — ні одна вже не злукавить (Головко, II, 1957, 243).
2. тільки 3 ос., перен. Те саме, що чергува́тися.
На його загостреному знизу обличчі межуються і пошана до Мірошниченка, і якась інша, більш потайна думка (Стельмах, II, 1962, 18).
3. з чим, рідко. Те саме, що межува́ти 2.
Од самого берега Росі, на південь, де Канівський повіт межується з Звенигородським, починається такий рай, якого трудно знайти на Україні (Н.-Лев., II, 1956, 27).
4. Пас. до межува́ти 1.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- межуватися — межува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- межуватися — -уюся, -уєшся, недок. 1》 розм. Відділятися, проводячи межі між земельними ділянками. || Відділяти себе від кого-небудь. 2》 тільки 3 ос., перен. Те саме, що чергуватися. 3》 з чим, рідко. Те саме, що межувати 2). 4》 Пас. до межувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- межуватися — МЕЖУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. розм. Відділятися, проводячи межі між земельними ділянками; // Відділяти себе від кого-небудь. А все ж снопом не межувалися: подруги, як рідні вони – ні одна вже не злукавить (А. Головко). 2. тільки 3 ос., перен. Словник української мови у 20 томах
- межуватися — МЕЖУВА́ТИ (бути територіально суміжним; мати спільну межу, кордон), ГРАНИ́ЧИТИ, МЕЖУВА́ТИСЯ, ПРИМИКА́ТИ, ПРИЛЯГА́ТИ, ПРИГОРТА́ТИСЯ розм., ПРИТИКА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- межуватися — Межува́тися, -жуся, -єшся гл. Размежевываться. Словник української мови Грінченка