мення

МЕ́ННЯ, я, с., діал. Імення.

— Усе б я на тебе дивився, усе б я тебе слухав, усе б хотів, щоб ти мене взивала по менню (Кв.-Осн., II, 1956, 332).

Значення в інших словниках

1. мення — ме́ння іменник середнього роду імення діал.  Орфографічний словник української мови
2. мення — -я, с., діал. Імення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мення — МЕ́ННЯ, я, с., діал. Імення. – Усе б я на тебе дивився, усе б я тебе слухав, усе б хотів, щоб ти мене взивала по менню (Г. Квітка-Основ'яненко).  Словник української мови у 20 томах
4. мення — Ме́ння, літер. іме́ння  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)