1. Словник української мови в 11 томах

мення

МЕ́ННЯ, я, с., діал. Імення.

— Усе б я на тебе дивився, усе б я тебе слухав, усе б хотів, щоб ти мене взивала по менню (Кв.-Осн., II, 1956, 332).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мення — ме́ння іменник середнього роду імення діал. Орфографічний словник української мови
  2. мення — -я, с., діал. Імення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мення — МЕ́ННЯ, я, с., діал. Імення. – Усе б я на тебе дивився, усе б я тебе слухав, усе б хотів, щоб ти мене взивала по менню (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник української мови у 20 томах
  4. мення — Ме́ння, літер. іме́ння Правописний словник Голоскевича (1929 р.)