менует
МЕНУЕ́Т, а, ч. Старовинний французький танець тричасткового тактового розміру з повільними й плавними рухами.
На чорному полотні ночі вирисовуються силуети двох фігур. Здається, що вони танцюють старовинний менует (Собко, Любов, 1935, 112);
// Музика до цього танцю.
В себе, у Василівці, він замикався в лазні, щоб не надокучати домашнім трубними звуками, якими, здається, можна зірвати дах, і награвав найчутливіших менуетів (Полт., Повість.., 1960, 35).
Словник української мови (СУМ-11)