меншати
МЕ́НШАТИ, аю, аєш, недок.
1. Ставати меншим (про обсяг, кількість, величину чого-небудь); зменшуватися.
З кожним днем міняється й плата за роботу: то більшає, як багато товару присуне, то меншає (Мирний, II, 1954, 78);
Чує Хо, що сила його слабшає, що сам він меншає (Коцюб., І, 1955, 175);
Відстань між планетою і ракетою меншала (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 109);
Осінь непомітно золотила сади, розсипала багрянець. Дні меншали, ранки ставали прохолодними (Кочура, Родина.., 1962, 48);
// безос.
Дедалі втікачів і догонців меншає, але частіше з’являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти.. троянців і троянок (Л. Укр., II, 1951, 324);
Води в шлюпці меншало, і вона більше не прибувала. Троє гребців виливали її касками, каструлею й були вже мокрі від поту й від води (Кучер, Голод, 1961, 229).
2. Ставати меншим (про силу, інтенсивність, ступінь чого-небудь); слабшати.
Бабуся-зима знала людей. Вона знала їх зависті, злості, амбіції, знала, як тяжко гнобили себе, не раз бувало ще й кров потекла, але те вже давно було і з часом все те якось меншало, лагідніло (Кобр., Вибр., 1954, 183);
Перша зірка блиснула, за нею Друга, третя — меншає пітьма (Ющ., Люди.., 1959, 204).
Словник української мови (СУМ-11)