меншати
МЕ́НШАТИ, аю, аєш, недок.
1. Ставати меншим (про обсяг, кількість, величину чого-небудь); зменшуватися.
З кожним днем міняється й плата за роботу: то більшає, як багато товару присуне, то меншає (Панас Мирний);
Чує Хо, що сила його слабшає, що сам він меншає (М. Коцюбинський);
Відстань між планетою і ракетою меншала (В. Владко);
Осінь непомітно золотила сади, розсипала багрянець. Дні меншали, ранки ставали прохолодними (П. Кочура);
// безос.
Дедалі втікачів і догонців меншає, але частіше з'являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти .. троянців і троянок (Леся Українка);
Води в шлюпці меншало, і вона більше не прибувала. Троє гребців виливали її касками, каструлею й були вже мокрі від поту й від води (В. Кучер).
2. Ставати меншим (про силу, інтенсивність, ступінь чого-небудь); слабшати.
Бабуся-зима знала людей. Вона знала їх зависті [заздрощі], злості, амбіції, знала, як тяжко гнобили себе, не раз бувало ще й кров потекла, але те вже давно було і з часом все те якось меншало, лагідніло (Н. Кобринська);
Перша зірка блиснула, за нею Друга, третя – меншає пітьма (О. Ющенко).
Словник української мови (СУМ-20)