мерзлота

МЕРЗЛО́ТА́, о́ти́, ж. Мерзлий стан грунту; замерзлий грунт.

— Де так, сину, довго барився? А я вже чого не передумала: чи не впав на дорозі. Мерзлота, слизота тепер, що й здоровий валиться з ніг (Стельмах, Правда.., 1961, 96).

∆ Ві́чна мерзло́та́ — шар мерзлого грунту у північних районах землі, що не відтає протягом усього року.

У тундрі багато боліт, бо вічна мерзлота не пропускає воду в глибину, до того ж при низькій температурі випаровування вологи незначне (Фіз. геогр., 5, 1956, 125);

Ми добровільно у житті Взяли на себе труд Крізь гори прокладать путі, Тепло дать вічній мерзлоті (Дор., Літа.., 1957, 59).

Значення в інших словниках

1. мерзлота — мерзло́та́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. мерзлота — -оти, ж. Мерзлий стан ґрунту; замерзлий ґрунт. Вічна мерзлота — шар мерзлого ґрунту у північних районах Землі, що не відтає протягом усього року.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мерзлота — МЕРЗЛО́ТА́, о́ти́, ж. Мерзлий стан ґрунту; замерзлий ґрунт. – Де так, сину, довго барився? А я вже чого не передумала: чи не впав на дорозі. Мерзлота, слизота тепер, що й здоровий валиться з ніг (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах