мерлий
МЕ́РЛИЙ, а, е, перев. у знач. ім., розм., рідко. Мертвий (у 1 знач.); померлий.
Покинь живе, та шукай мерлого! (Номис, 1864, № 5847);
Прочуємо, що десь мерлу знайдено — їде батько на неї подивитися (Вовчок, І, 1955, 232).
Словник української мови (СУМ-11)