метельнути
МЕТЕЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до метеля́ти.
Не встигла мати відставити прядку, як двері з силою відчинилися і на порозі, метельнувши порожнім рукавом, з’явився Федір Андріяка (Гончар, ІІ, 1959, 154).
Словник української мови (СУМ-11)