метикований
МЕТИКО́ВАНИЙ, а, е, розм. Який добре метикує; кмітливий, тямущий.
— Правда, ти метикований і маєш вчитися тільки на медаль (Стельмах, Правда.., 1961, 211);
Комуністи.. переглянулись: "Таки він, цей комбриг Антоненко, видно, комісаром народився — метикована голова" (Збан., Сеспель, 1961, 46);
// на (в) чому. Досвідчений у якій-небудь справі.
Батальйон товариша Шведа.. був метикований на нічній плавбі без компасів і лоцій (Ю. Янов., І, 1954, 272).
Словник української мови (СУМ-11)