метлиця
МЕТЛИ́ЦЯ, і, ж., діал. Метлюг.
Як уродить метлиця, буде хліб сниться (Укр.. присл.., 1955, 97);
"На ранній ріллі — пшениця, а на пізній — метлиця", — повчав досвід поколінь, відбитий у прикметах і приказках (Тулуб, Людолови, II, 1957, 180).
Словник української мови (СУМ-11)