метнутися
МЕТНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Однокр. до мета́тися 1, 2.
Рибина шалено метнулася вбік, і Максим ледве не випустив остя (Стельмах, Хліб.., 1959, 445);
Гроза. Поза хатою буря метнулась (Головко, І, 1957, 116);
Хвиля йде, вал гуде — білий, смілий, срібний, дрібний, нападе на сухеє баговиння, на розсипане каміння білим пломенем метнеться, стрепенеться (Л. Укр., І, 1951, 296);
Пригадував [Желізняков] пізніше також, як хитнулася земля і жовтим снопом метнулося перед очима полум’я (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 27);
Квасникові очі тривожно метнулися кудись убік (Кулик, Записки консула, 1958, 221);
Серце раптом мов обірвалося. Далі — метнулося поривно, аж груди розривало (Головко, І, 1957, 53);
Хлопця ніби вхопив хто на голки, голова метнулася в один і другий бік… (Вас., II, 1959, 54);
Сполохано метнулось і зашелестіло жито (Донч., VI, 1957, 82).
2. до кого — чого, за чим, куди, звідки і без додатка. Швидко попрямувати, побігти; кинутися (у 1 знач.).
Жінка метнулась до печі і, незважаючи на те, що втомилась на полі, хотіла розпалювать солому й смажити смаженю (Н.-Лев., І, 1956, 414);
Хутко метнулася Одарка сюди-туди і за топливом, і за борошном (Мирний, III, 1954, 134);
Переждало трохи — знов стукає. Метнулась я та двері всі попричиняла, щоб пани не почули (Вовчок, І, 1955, 123);
Козаков.. дав три одиночних постріли. Це було сигналом униз його хлопцям. Один з них одразу ж метнувся до командира полку доповідати, що все вже в порядку (Гончар, III, 1959, 109);
Уранці, коли тітка поїхала, я одразу метнувся в клуню: що носила звідти тітонька і чому це така таємниця? (Минко, Моя Минківка, 1962, 124);
Віста.. метнулась з хижі з цебром, щоб принести води (Скл., Святослав, 1959, 8);
// по чому. За короткий час побувати в кількох місцях; оббігти щось хутко.
Занедужала княгиня, І князь схаменувся. За бабами-знахурками По селах метнувся (Шевч., II, 1953, 13);
Пані Міхонська метнулась по покою і поставила для Бориса крісло праворуч себе, близесенько (Фр., III, 1950, 432);
Звечора знов метнулись [селяни] по слободі — чи втікачів шукають, чи, може, нових забирають (Головко, II, 1957, 327);
// з інфін. Швидко почати щось робити.
Суха солома зайнялася враз.. Катерина метнулася гасити ногами солому (Л. Янов., І, 1959, 392);
Коли Андрій сів до столу, мати згадала про вчорашній лист від Сидорки і метнулася його шукати (Гур., Наша молодість, 1949, 270);
// на кого. Накинутися, напасти.
Раптом, вже зовсім близько від дому, якась темна тінь метнулася на нього з темряви (Собко, Запорука.., 1952, 175);
// Злетіти вгору, швидко прорізати повітря (переважно про птахів).
Ластівочка бідна.. То метнеться вгору на зразочок стрілки, То закружить дрібно — Добачай лиш тільки (Граб., І, 1959, 213);
Над очеретом стрілою метнулося чиря (Вишня, II, 1956, 216);
У небо метнулася гаряча ракета (Епік, Тв., 1958, 384).
Словник української мови (СУМ-11)