метод
МЕ́ТОД, у, ч.
1. Спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя.
Діалектичний метод; Марксистський метод;
// Підхід митця, письменника (школи, течії і т. ін.) до вивчення життя і відображення його у своїх творах.
Широке бачення явищ в їх русі, в зв’язках і перспективі, в єдності окремого і загального — це ж і є одна з найголовніших рис методу соціалістичного реалізму (Про багатство л-ри, 1959, 125);
Високо оцінюючи реалістичний метод Шекспіра, О. Пушкін вимагає від російських драматичних письменників всебічного, шекспірівського змалювання характерів (Про мист. театру, 1954, 5).
2. Прийом або система прийомів, що застосовується в якій-небудь галузі діяльності (науці, виробництві тощо).
Оце хтіла питати: чи не вкажете мені яких творів про методи етнографічні, а власне, про способи записування народних пісень (Л. Укр., V, 1956, 31);
Мав методи, признаться, старожитні Тодось у садовому ремеслі (Рильський, II, 1960, 70);
Критикував [син] допотопні методи добування металу в епоху звільненої атомної енергії і доводив старого до розпачу (Ю. Янов., II, 1954, 108);
Семиволос уперто шукає нових методів буріння (Панч, В дорозі, 1959, 257);
// Спосіб дії, боротьби і т. ін.
[Гайдар:] На війні все набагато складніше. Тут круто повернути — зламами можна. Інший метод потрібний (Корн., II, 1955, 30);
Так як від усякого болю всередині визнавав [Завадка] тільки одні ліки: горілку з перцем, так і в боротьбі з поліцією тримався тільки одного методу: заперечувати (Вільде, Сестри.., 1958, 154).
Словник української мови (СУМ-11)