мечоносець

МЕЧОНО́СЕЦЬ, сця, ч.

1. іст. Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч.

Беглер беї Сходу і Заходу, — і силігдар, великий мечоносець султанський, і білопрапорні яничари готувалися штурмувати невірних (Тулуб, Людолови, II, 1957, 553).

2. Член духовно-військового лицарського ордену, заснованого у 1202 р. в Лівонії для завоювання Східної Прибалтики і для наступу на руські землі (емблемою ордену було зображення меча і хреста на білому плащі).

Для того щоб продовжувати свої розбійницькі загарбання, Тевтонський орден об’єднався з мечоносцями (Іст. середніх віків, 1955, 111).

Значення в інших словниках

1. мечоносець — мечоно́сець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мечоносець — -сця, ч. 1》 іст. Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч. 2》 Член духовно-військового лицарського ордену, заснованого 1202 р. в Лівонії для завоювання Східної Прибалтики і для наступу на руські землі (емблемою ордену було зображення меча і хреста на білому плащі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мечоносець — МЕЧОНО́СЕЦЬ, сця, ч. 1. іст. Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч. Великий мечоносець султанський, і білопрапорні яничари готувалися штурмувати невірних (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
4. мечоносець — Мечоно́сець, -но́сця; -но́сці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)