мечоносець

мечоно́сець

-сця, ч.

1》 іст. Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч.

2》 Член духовно-військового лицарського ордену, заснованого 1202 р. в Лівонії для завоювання Східної Прибалтики і для наступу на руські землі (емблемою ордену було зображення меча і хреста на білому плащі).

Значення в інших словниках

1. мечоносець — мечоно́сець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мечоносець — МЕЧОНО́СЕЦЬ, сця, ч. 1. іст. Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч. Великий мечоносець султанський, і білопрапорні яничари готувалися штурмувати невірних (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
3. мечоносець — Мечоно́сець, -но́сця; -но́сці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. мечоносець — МЕЧОНО́СЕЦЬ, сця, ч. 1. іст. Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч. Беглер беї Сходу і Заходу, — і силігдар, великий мечоносець султанський, і білопрапорні яничари готувалися штурмувати невірних (Тулуб, Людолови, II, 1957...  Словник української мови в 11 томах